11 квітня 1945 в'язні Бухенвальду підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців, і вийшли на волю. Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень.

Біографії цих людей - це справжні уроки мужності для молодого покоління.

     Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в'язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

      За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу.

     Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів — пам'ятна дата, що відзначається громадськими організаціями та окремими органами влади в Україні та колишніх республіках Радянського Союзу 11 квітня на честь події, яка мала місце 11 квітня 1945 року, коли в'язні концтабору у Бухенвальді почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців.

     В березні 1945 року німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору перед загрозою бути схопленими американськими військами. Тоді, безпосередньо перед прибуттям американців, на території Бухенвальду (найбільшого концентраційного табору) спалахує збройне повстання, організоване силами самих ув'язнених. Коли в концтабір Бухенвальд увійшли американські війська, повсталі вже перебрали на себе контроль над табором смерті, над табором було піднято червоний прапор. 11 квітня — день входження американців на територію Бухенвальду — і був прийнятий як дата, коли відзначається «Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів». Після переходу табору під юрисдикцію СРСР табір було долучено до системи концентраційних таборів НКВС, а 1948 повністю інтегровано в систему ГУЛА

     Сьогодні люди, які тяжко постраждали у нацистській неволі є повноправними громадянами України, а їх права захищені Законом України «Про жертви нацистських переслідувань».

     На території Лозуватьскої сільської ради проживає двоє людей, які потрапили до рук фашистських загарбників, це Костенко Іван Митрофанович та Іванченко Григорій Антонович. Вони  повернувшись після звільнення продовжили активне життя. Костенко І.М. одружився і пішов працювати до Ерастівської дільничої лікарні, виховав восьмеро дітей і продовжує виховувати онуків та правнуків. теро дітей.

     Іванченко Г.А. після повернення пішов працювати до колгоспу водієм, одружився і виховав п’ятеро дітей,які продовжили його трудову діяльність в рідному селі.

     Ці люди пройшли важкий життєвий шлях в нацистській неволі: зневагу ,голод, тяжку,виснажливу працю та багато випробувань про які їм тяжко згадувати.

    В цей пам’ятний день учні нашої школи привітали колишніх в’язнів та вручили їм подарунки зроблені власними руками .

Григорій Антонович та Іван Митрофанович були дуже вдячні та задоволені тим , що про них не забувають.

Вони радо вітають гостей у своєму дворі.

                                                                                                         Президент  учнівського самоврядування

                                                                                                         Лозуватської ЗШ Малоок  Анастасія.