БРЕЙН-РИНГ

„Чи все ми знаємо про Тараса Шевченка?”

Пам’ятайте: що на цій планеті, відколи створив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!

Світова велич письменника визначається багатьма складниками: його місцем у світовому літературному процесі, впливом на читача та ходом історичних подій, внеском ідей і нових мистецьких засобів та скарбів у загальнолюдську культуру. Талант Шевченка, його допитливість, незвичайна любов до своєї культури, що перебували тоді в ярмі, а також освіта, начитанність, праця над собою – все це було підставою для появи його геніальних творів.

Т. Г. Шевченко силою свого полум’яного й мистецького слова, силою загальнолюдської правди переступив кордони рідної й дорогої України. Його твори відразу пробили мур байдужості та ворожості до українського слова, підняли нашу мову і літературу на нечувану височінь.

Для проведення гри клас поділили на 2 команди по 10 учнів. Перший етап (кожна команда повинна була дати найбільшу кількість відповідей на 15 питань, поставлених вчителем. За правильну відповідь – 1 бал)

„Садок вишневий коло хати” (Родина Шевченків)

Рекламна пауза

Слава

В Україні Шевченко мав таку велику популярність, що поміщики наперейми запрошували його в гості, а коли поет входив до зали, то і присутні стовплювалися при вході, і навіть чванькуваті пані, що інакше не розмовляли, як по-французьки, очікували його появу з великою цікавістю. Він був предметом загальної уваги і захоплення.

Повертаючись пароплавом із заслання, недавній рядовий Шевченко мешкав у каюті самого капітана і був постійним гостем подорожуючих мільйонерів. Уся петербузька еліта: найславетніші вчені, письменники, політичні діячі, митці, артисти, композитори, колишні політичні вигнанці і в’язні, модні красуні, аристократи, студенти, урядовці – усі вони строкатим і галасливим натовпом після заслання оточили Шевченка, не даючи йому ні відпочити, ні зайнятися своїми справами. Його мало не носили на руках. Життя Шевченка перетворилося на якийсь безкінечний ланцюг розваг і урочистих прийомів, де річкою лилося вино, лунали музики і співи, а усміхнені обличчя з усіх боків присувалися до нього – з чарками і келихами.

Про його популярність свідчить і те, що автопортрет Шевченка купила дядина царя Олександра ІІ, велика княгиня Олена Павлівна, вдова царевого дядька, а один з офортів – граф Олександр Уваров від колишнього міністра освіти.

Другий етап

Шевченко – поет

Кожна команда давала  відповіді на 15 запитань. Правильна відповідь – 1 бал.

Жінки

Як кожна емоційна й чутлива натура, Шевченко закохувався часто. Однак, зла недоля переслідувала його усе життя, не даючи можливості жити у шлюбі. Ще парубком у Варшаві мав „любу Дуню чорнобриву Гусіковську”. Коли Шевченко став уже відомим поетом, несподіваний роман зав’язався в Яготині з 35-річною незаміжньою княжною Кейкуатовою. Вона належала до впливового в Україні роду князів Репніних, а її мати була внучкою гетьмана Кирила Розумовського. Однак. Шевченко свідомо не дав розгорітися цій пристрасті, розуміючи безперспективність таких стосунків.

У 1843 році поет посватався до молоденької гарненької попівни зі свого рідного села. Однак, батьки, пам’ятаючи Шевченка ще кріпаком, йому відмовили. Дівчина так переживала своє нещастя, що пізніше збожеволіла. Потім платонічний роман Шевченка виник з молодою дружиною коменданта Ускова. Згодом поет закохався у 15-річну акторку Катю Піунову і навіть посватався. Але палка пристрасть змінилася гірким розчаруванням „від голови до п’ят погань!”

Усе сильніше Шевченка захоплює бажання одружитися: „Чи сяк, чи так, а я повинен оженитися, а то проклята нудьга скине мене зі світа”. Несподівано він вирішує побратися з молодою дівчиною-кріпачкою Харитею, яку мигцем бачив в Україні в приятелів. Друзі були шоковані і зробили все, щоб цього не сталося. Тоді Шевченко посватався до покоївки-кріпачки Ликері, яка служила в Петербурзі в українських поміщиків.

Такий нерівний шлюб засуджували усі його друзі, але поет лишався невмолимим. Коли вже наближалося весілля, настала прогнозована приятелями розв’язка: несподівано прийшовши додому, Шевченко застав Ликерю в обіймах вчителя. Усі сучасники сходилися на думці, що саме ці трагічні переживання вплинули на передчасну поетову смерть.

Третій етап

На цьому етапі-2 завдання:

І. 5 питань кожній команді.

ІІ. Команди демонстрували малюнки до творів Т. Шевченка, а суперник повинен був відгадати, до якого твору належить цей малюнок.

Гроші

Гроші в Шевченка не трималися. Маючи великі суми, витрачаючи їх, сам добре не знаючи, як і куди. Не вмів бути ні ощадливим, ні розпоряджатися грішми. Починав турбуватися за них тоді, коли вже всі витратив. Часто необережно позичав і ставав жертвою ошуканців. Виходячи до міста, завжди брав гроші для жебраків. Якось не замислюючись, всунув у руку старцеві золотого імперіала. Переляканий небувалою щедрістю, той відмовився від такої суми.

У Києві служниця, перучи Шевченкові хустки, знайшла позав’язувані у вузликах гроші. Поет ніяк не міг пригадати, коли і за яких обставин туди їх заховав. У неділю за ці „дурні якісь гроші” він справив банкет для дітвори з цілої околиці.

Четвертий етап

Юні поети і поетеси

Кожна команда повинна була скласти вірш про Т. Г. Шевченка і продекламувати його.

П’ятий етап

Дитячі ігри Тарасика та Оксани

1. „Криниченька” – потрібно ложкою переносити воду зі склянки у порожню. (вся команда)
2. „А я у чай ходила” – із зав’язаними очима учасники збирали квіти (хто найбільше)

Шостий етап

Декламатори

Учасники команди читали одне одному вірші Т. Г. Шевченка, що сподобалися найбільше.

 Тарас Шевченко – великий народний поет, мислитель. Природа, жива людина, жива реальність були основою творчості Шевченка. Невичерпним джерелом його сюжетів було життя трудового народу.

Уся творчість Шевченка показує, що він стояв на вершині тодішньої передової культури. Шевченко, як Пушкін у російській літературі, є основоположником нової української літератури.

Братерська дружба з передовими представниками великого російського народу окриляла Тараса Шевченка, загартовувала його в боротьбі з царизмом, допомогала в тяжкі хвилини.

Передові люди російського народу бачили в ньому геніального художника, виразника народних дум і сподівань.

Горький говорив про Шевченка: „... он заслужывает высокой оценки, именно как первый и воистину народный поэт, не искажавший субъективными добавлениями народных дум и чувств... В его жалобах на личную судьбу – слышна жалоба всей Малороссии, в его воспоминаниях о козацкой воле – вы почувствуете воспоминания всего народа”.

Ісаєнко І.В., вчитель української мови та літератури Вишнівської ЗШ І-ІІІ ст..