Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем,

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинджалом.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась

Лавиною металу і вогню.

На нашу землю й долю навалилась…

      22 червня…Цей день завжди буде повертати нашу пам’ять до 1941-гороку. Вже на світанні на нашу землю впали перші німецькі бомби.

Невимовно тяжких втрат  зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розмела, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це справді була трагедія. Її принесли з собою «тевтонські ордени», які топтали нашу землю, палили міста і села, грабували надра, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, вбиваючи на своєму шляху кожного, хто не бажав скорятися загарбникам.

      Ось чому напередодні страшної дати всі чесні люди схиляють свої голови, вшановуючи пам’ять полеглих і віддаючи належне живим учасникам цієї, тепер вже далекої, війни, які ратним подвигом своїм забезпечили Велику Перемогу.

      Вшановуючи цей день, учні нашої школи відвідали ветерана Великої Вітчизняної війни, ветерана педагогічної праці Маловічка Василя Степановича. Ветеран з радістю зустрів дітей на своєму подвір’ї, охоче розповідав про своє життя, про фронтові роки, ділився спогадами, показував фото. Василь Степанович частий гість у нашій школі. Він охоче зустрічається з учнями, його розповіді змістовні, емоційні, з цікавістю сприймаються учнями.

      Сьогодні ми хочемо сказати нашим ветеранам, що ми безмежно вдячні вам і пишаємося тим, що живемо поряд з вами. Ми бажаємо вам мирного неба, тепла й уваги від рідних, турботи від держави . Ми – спадкоємці вашої слави. На вашому прикладі ми вчимо науку любити Батьківщину. Ми намагатимемося рівняти свої справи і вчинки на звершення героїв минулого, тих, хто не пошкодував себе в ім’я майбутнього. Ми не забудемо про тих, хто захищав Батьківщину. Шановні ветерани! Ми бажаємо вам здоров’я, щоб ви і далі навчали молодь патріотизму і мужності!

        22 червня 1941 року навіки залишається в пам’яті людській «чорним днем». В цей день розпочалася Велика Вітчизняна війна. Мільйони людей полягли в боях за визволення нашої землі від німецько-фашистських загарбників. Їх подвиг залишається в наших серцях. Ми пам’ятаємо їх. Намагаємось виховувати  підростаюче покоління вшановуючи пам'ять жертв війни.

       До  дня скорботи (22 червня) учні нашої школи, учасники пришкільного табору відпочинку «Пролісок», провели акцію прибирання території обеліску загиблим воїнам. Участь в акції взяли учні 1-9 класів. Наймолодші збирали гілочки і фантики, старшокласники прибрали скошену траву. Після акції учні були «горді»тим , що вони причетні до збереження пам’яті загиблих односельців.

День скорботи – так називає літній день 22 червня нинішнє покоління.

В цей день приспускаються прапори, схиляють голови над могилами полеглих воїнів і згадують жахливі події  далекого 1941 року – початок Великої Вітчизняної війни. Цей день наповнений трагізмом, болем, слізьми і стражданнями, тому він навічно залишиться в пам’яті нашого народу.

Життєва ріка віднесла нинішнє покоління на 72 роки від тих часів та це не заважає  пам’ятати часи лихоліття та глибоко шанувати  пам’ять про всіх тих,  кому випала нелегка доля солдата-захисника Вітчизни.

На уроках історії, виховних годинах, на зустрічах з ветеранами діти дізнаються про героїчне минуле  нашого народу і це не залишає їх байдужими. Кілька разів на рік для школярів  проводяться змістовні екскурсії до  кімнати бойової слави, де зібрано і зберігається багато матеріалів.

Про воєнні роки завжди нам будуть нагадувати обеліски та Братські   могили, що є у кожному населеному пункті, де покояться рештки тих , хто ходив в атаку на ворога, хто боронив свій край від фашистської навали.

Учні  Лихівської школи бережно доглядають за  сільською Братською могилою, саджають квіти, підмітають, підфарбовують, віддаючи данину воїнам за щасливе дитинство і мирне сьогодення.

Гортаючи сторінки Великої Вітчизняної

          Не щезає з пам’яті людської, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашизмом. Дорогу ціну заплатив український народ за участь у найстрашнішій, за всю історію,  війні 1941 -1945 років. Усе менше залишається тих, хто пам’ятає злочин гітлерівців. Та ми, діти ХХІ століття, не маємо права забути тих, хто дав нам можливість жити в мирі та спокої.

        20 червня в П’ятихатській ЗШ І-ІІІ ступенів № 3 відбулася зустріч з ветераном Великої Вітчизняної війни Чернишенком Миколою Петровичем.

       Діти з цікавістю слухали змістовну розповідь ветерана.

       Наприкінці зустрічі учні школи побажали ветерану довголіття, здоров’я та мирного неба.

     \