Такими словами болю і скорботи розпочалася година спілкування: «Пам'ятні дзвони по дітях твоїх, Україно!» в нашій школі, присвячена 80-їй річниці пам'яті жертв Голодомору 1932-33 р., пам'яті мільйонів українців, що загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом, пам'яті українських сіл і хуторів, які зникли назавжди з лиця землі після найбільшої трагедії XX ст. Організували та провели цей виховний захід учні 11 класу з класним керівником Плахотнік Л. О.

В імпровізованій світлиці, прикрашеній іконами, вишитими рушниками, пучечками пшеничних колосків, кетягами калини – одвічними символами України, і з найдорожчим – хлібом та жменькою пшениці на столі, зібралися учні та вчителі нашої школи, щоб схилити голови перед пам'яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, запалити свічку пам'яті перед образом Божим за їхні душі.

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок у ній написано криваво-чорним кольором, та ця -найкривавіша і найчорніша, бо могла зупинити життя всієї нації.

Голодомор приніс не лише страждання і смерть, він посіяв страх серед людей, який змушував впродовж багатьох десятиліть мовчати. Про те, що відбувалося в Україні в 1932-33рр. ніде в офіційних документах не зафіксовано, бо Сталін наказав ставитися до Голодомору як до неіснуючого явища.

Можна засекретити архіви, приховати в глибинах сховищ викривальні документи, замести сліди злочину, переписати історію на догоду диктаторів чи ідеології, та з пам'яттю народу нічого не вдієш. Вона зберегла правду і заговорила до живих спогадами очевидців, оприлюднених в роки незалежності.

Про холоднокровне рішення Сталіна відібрати в українських селян їстівні припаси, а потім оповити голодуючих завісою мовчання, заборонити будь-яку допомогу з боку міжнародної громадськості, присутнім повідали свідки, очевидці тих страшних подій з переглянутого відеофільму «Невідома Україна»

Щоб майбутні покоління знали про народне лихо, свідки трагічних подій стали їхніми літописцями, а устами учасників заходу заговорили жертви Голодомору.

Я ще не вмер…Ще промінь в оці грає…

В четвер мені пішов десятий рік…

Хіба в такому віці помирають?!

Ви тільки поверніть мене на бік.

Горе матерів – за межами болю, поза логікою земного буття й народної моралі. Це були невинні жертви, нерозквітлі пуп'янки життя, надія і майбутнє нації.

О діти, діти, ангели невинні!

Чом ви так тяжко й страшно мовчите?

Ви вже ніколи рідній Україні

Своїх сердець і душ не віддасте.

Ви не розцвівши згинули дочасно,

Поклав у землю вас голодомор,

Я ж бачу, як важкий достиглий колос,

Схилився над голодними дітьми.

Пам'ять безвинно замучених українців присутні вшанували хвилиною мовчання і запалюванням свічок пам'яті.

Кажуть, минуле не належить нікому. Воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь. І ми не маємо права забути народне слово правди, бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам'ять про мільйони безвинно замучених предків. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі, щоб подібні трагедії не повторилися ніде і ніколи.

Важко повірити, що таке з людьми творили люди, але фото тих часів, твори українських письменників, спеціально підібрані завідуючою Красно іванівською бібліотекою Федорчук С. В. до тематичної виставки – німе підтвердження, що голодомор не вигадка, а геноцид українського народу.

Чала Тетяна

учениця 11 класу

Нерудстальської ЗШ I-III ст.

член гуртка «Юні мовознавці»

Голодомор. Ціна життя.

У зв’язку з відносно недавнім (1991р.) відродженням державної незалежності України, стало можливим відкрито розпочати дослідження теми «Голокост 1932-1933рр».

80 років минуло з того часу, як Україна пережила штучний голод, який забрав мільйони життів українців.

Але про повну картину голодомору, який спіткав народ України, навряд чи вдасться колись дізнатися. Дніпропетровська область під час цього голодомору зазнала найбільших втрат: з усієї кількості зареєстрованих в Україні смертей від голоду 70% припадає саме на нашу область.

Наша держава пережила безліч трагедій, але про голодомор 1932-1933-х років писати і говорити найбільш важко і боляче. Взагалі, люди про таке нещастя воліють згадувати менше, оскільки вони викликають негативні емоції та хвилювання. Але це наша історія, сторінки якої неможливо вилучити із людської пам’яті. Сьогоднішнє покоління повинно знати своє минуле. Тому, вшановуючи пам’ять своїх прадідів учні П’ятихатської ЗШ І-ІІІ ст.№1 знову і знову згадують ті роки на уроках та виховних годинах, де переглядають документальні фільми, читають спогади очевидців, вивчають художні твори. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих, пам’ять про тих, хто недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. У П’ятихатській ЗШ І-ІІІст.№1 відбулося ряд заходів, присвячених темі «Голокост 1932-1933рр.»

Далі

П’ятихатський район. Відділ освіти П'ятихатської РДА

Голодомор